Жили у бабусі веселі гуси
Або
Жила була Курочка Ряба. А ми її з’їли!
А в Москві кажуть курей доять…
А багато корова дає молока? Не видоїш за день. Втомиться рука… br/>
Бабка міряла сережки, накрутивши бігуді
Так, на всякий випадок, брошку причепила на грудях!
Намисто червоні наділу, новий фартух на халат…
Гордовито подивилась — добре сидить вбрання!
Краватка дід собі поправив — «Што ми — чай, не пацани!»
Так улюблені натягнув смугасті штани!
Підв’язався не мотузкою, а армійським ремінцем
Обидві волосини спритно разлохматил гребінцем…
Так, для понту комсомольський почепив на груди значок!
Баба глянула по-свійськи — «От уже, справді, дурник!
Де ж ти, лапоть сільський, енту штуку розкопав?
Ти ишшо б піонерський галстук, здуру, пов’язав!»
«Так що б ти знала? Чим я гірше, ніж Делон?
І куди ти поділа мій «Потрійний одеколон?»…
Сонце сіло… в зоряному небі — червоною іскрою літак
Дід, налаштувавшись сурьезно, бабцю за сараєм чекає…
Папіроскою світить старий, сіно нюхає – балдежь…
Біля клубу, під гітару, хлещить пиво молодь…
Все темніше – нету бабки! дід почухав потилицю:
«Видно, міряє все ганчірки або дивиться серіал!
Може поодинці ключка з чаєм тріскає халву?…
Треба було хоч чвертку прихопити на рандеву…»
З річки свіжістю подуло, що стало холоднішати…
«Ось ишшо! За старою дурепою враз голоблі повертать!
От уже точно — підкачала… хоч лягай та помирай!»
(А колись вдавалася раніше діда за сарай…).
Дід, крекчучи і матюкаясь, засмутившись, йшов, до сліз!
І, спотикаючись у темряві, трохи стіс не зніс!
Дуже старому прикро: «Так от з нею — не первина!…»
Але не скінчився, як видно, романтичний настрій:
Він, як у роки молоді, кинув камінчиком у вікно…
(Видно думки пустотливі не вщухли, все одно…).
Шевельнулась фіранка, дивиться — бабка зсередини
Відчинила раму з тріском: «Че ті треба? Говори…»
«Ну защо не приходила?»-обурено шепче дід…
«Мене мамка не пустила » — був кокетливий відповідь!
Позаду з гуркотом поліна полетіли на траву…
Вранці знала все село про нічне рандеву.
